Чорнобильська катастрофа - історія про трагедію

             14 грудня ми відзначаємо сумну дату в новітній українській історії – День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Сьогодні, 7 грудня класний керівник 11 класу Ковальова Тетяна Олександрівна провела виховну годину на тему: «Чорнобильська катастрофа – історія про трагедію» та разом з учнями переглянули відео «Битва за Чорнобиль», школярі згадали ту страшну подію, ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які пройшли через усі кола ядерного пекла. Багато з цих людей не дожили до теперішніх днів, задля збереження життя і здоров’я майбутніх поколінь. 

          26 квітня 1986 року на ЧАЕС  сталася найбільша в історії атомної енергії аварія, яка від внутрішніх детонацій знищила 4-й блок АЕС, і радіоактивні елементи йоду, стронцію і цезію поширилися на північну частину України. Ще й досі ми не можемо сповна оцінити і осмислити наслідки фатального вибуху. Чорнобиль для нас – це 3,3 млн. чоловік, серед яких понад 1 млн. дітей, постраждалих від катастрофи та її наслідків.

         Нині, ми низько схиляємо голови перед усіма, хто пішов тоді у ядерний вогонь, щоб зупинити ланцюгову реакцію смерті. Схиляємо як перед тими, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддав за нас своє життя у ядерному котлі, так і перед тими, хто засвідчував на своїх обличчях і транспарантах радість, кидаючись назустріч смерті.

          Низький уклін усім ти, хто ліквідовував наслідки аварії на Чорнобильській атомній станції.

День боротьби зі СНІДом!

1 грудня - Всесвітній День боротьби зі СНІДом. Про перших хворих стало відомо вже в далекому 1983 році, але до цього дня СНІД, від якого так і немає ліків для лікування, продовжує забирати безліч і безліч життів по всьому світу. В 11 класі пройшла виховна година на тему: «СНІД – український варіант історії хвороби». С Н І Д – синдром набутого імуноде­фіциту – це термінальна стадія інфекцій­ної хвороби, що має назву ВІЛ-інфекція. Збудником хвороби є вірус імунодефіци­ту людини (скорочено ВІЛ), який вражає клітини крові, так звані СД4-лімфоцити, що захищають організм людини від ін­фекційних захворювань, розвитку злоякіс­них пухлин та інших уражень. Внаслідок дії ВІЛ відбувається глибоке ушкодження імунної системи, і людина стає беззахис­ною перед збудниками різних інфекцій.

Шляхи інфікування.

ВІЛ-інфікована людина – це носій віру­су, здатний заражати здорову особу. Зара­ження відбувається, коли вірус з організму ВІЛ-інфікованого разом з кров`ю, спер­мою чи виділенням піхви, або з грудним молоком матері потрапляє в кров здорової людини. Підступність ВІЛ-інфекції у тому, що після зараження людина може довгий час не відчувати ознак хвороби, вважати себе здоровою і водночас заражати інших.

Вірус передається:

҈ Статевим шляхом – при статевих сто­сунках з ВІЛ-інфікованою особою, коли через слизову оболонку статевих органів (піхви, члена), прямої кишки чи ротової порожнини вірус проникає в організм ста­тевого партнера;

҈ Паренеальним шляхом – через кров, насамперед через спільні шприці та голки при внутрішньовенному введенні нарко­тичних речовин та забруднений кров’ю, нестерильний медичний інструмент;

҈ Від ВІЛ-інфікованої матері до дитини – інфікування відбувається під час вагіт­ності, пологів чи годуванні грудним моло­ком.

Ризик інфікування підвищений:

•Серед споживачів ін’єкційних нарко­тичних речовин, що користуються спіль­ними шприцами, голками, при фасуванні наркотику та введенні його ін`єкційним шляхом.

•Серед сексуальних партнерів ВІЛ-ін­фікованих, що не застосовують засоби індивідуального захисту – презервативи. Особливо небезпечний щодо ризику за­раження анальний секс: слизова оболонка прямої кишки надзвичайно чутлива до по­шкоджень, через які вірус проникає в кров. Дещо менш ризикованим є оральний секс, хоча віруси із сперми можуть проникати в організм і через поранену оболонку рото­вої порожнини.

•Серед сексуальних партнерів ВІЛ-ін­фікованих, при наявності у них венерич­них хвороб, оскільки в уражених місцях статевих органів скупчується велика кіль­кість інфікованих ВІЛ лімфоцитів. Доведе­но, що жінки в 3 рази частіше заражаються при статевому акті від інфікованих чоло­віків, ніж чоловіки від інфікованих жінок.

•У випадку вагітності ВІЛ-інфікова­ної жінки ризик народження інфікованої дитини в значній мірі залежить від стану здоров`я вагітної, кількості вірусу в її кро­ві, симптомів хвороби, особливо ураження шийки матки та піхви, тривалості пологів, числа попередніх вагітностей. Наукові до­слідження свідчать про те, що плід може бути інфікованим уже на 8 – 12 тижні ва­гітності, проте у більшості випадків зара­ження немовлят відбувається в момент по­логів.

•Не виключена можливість уражен­ня ВІЛ при порушенні правил гігієни при голінні, манікюрі, татуюванні та деяких інших косметичних процедурах, а також при медичних маніпуляціях, які супрово­джуються пошкодженням цілісності шкі­ри чи слизових оболонок з використанням нестерильних інструментів. Правильна і своєчасна обробка косметичного приладдя та стерилізація медичного інструментарію (чи використання одноразового) забезпе­чують безпеку їх застосування.

СНІД не передається:

•Через піт, сечу, сльози, слину, оскіль­ки кількість вірусних частинок в цих ріди­нах надзвичайно мала для зараження.

•Побутовим шляхом: через повітря при чханні, кашлі, при спільному прожи­ванні, роботі в одному приміщенні, корис­туванні посудом. Не треба боятись подати руку чи обійняти інфіковану і хвору лю­дину, не страшні також дружні поцілун­ки, коли на губах відсутні виразки чи трі­щинки. Безпечним щодо зараження ВІЛ є спільне відвідання місць громадського користування – бані, сауни, басейну, туа­лету. СНІДом не можна заразитись в гро­мадському транспорті.

•Через укуси комарів чи інших комах. В організмі комахи вірус розмножуватись не здатен.

Перебіг хвороби

Перші прояви хвороби спостерігають­ся в середньому через 1,5 – 3 місяці піс­ля інфікування. Це так звана гостра стадія ВІЛ-інфекції, і вона спостерігається не у всіх інфікованих. Для гострої стадії харак­терна тривала лихоманка, схуднення, ніч­ні поти, збільшення лімфатичних вузлів. Продовжується недуга 2 - 3 тижні, і люди­на наче одужує, проте вірус залишається в організмі і може інфікувати інших.

Період безсимптомного вірусоносій­ства триває від кількох місяців до багатьох років (8 і більше). Протягом всього цього часу ВІЛ-інфікована особа почувається здоровою. Проте врешті решт вірус долає імунний захист і знижує опірність організ­му. Як наслідок, розвивається СНІД, який проявляється інфекційними хворобами, найчастіше це тривалі запалення легень (пневмонії), туберкульоз, вірусні хвороби (оперізуючий лишай, герпес, цитомегало­вірусна інфекція), у деяких хворих розви­ваються пухлини чи ураження нервової системи.

Хвороба тягнеться кілька років, лю­дина виснажується і гине.

Хоча ефективних ліків від СНІДу ще немає, проте розроблені так звані антире­тровірусні препарати, які впливають на рі­вень вірусу в крові, знижують його і цим значно подовжують життя і покращують стан ВІЛ-інфікованих, віддаляють прояви СНІДу, зменшують число смертей від цієї хвороби. Найкращим і найдешевшим за­собом запобігання зараження ВІЛ залиша­ються профілактичні засоби, додержання яких дозволить виключити із свого життя ризиковані миттєвості. Головним інструментом профілактики є всебічні знання про хворобу, шляхи ін­фікування та чинники, що сприяють цьо­му. Обізнаність в питаннях профілактики ВІЛ-інфекції дає змогу захистити себе, зменшити шкоду від ВІЛ та наркотику для особистості та суспільства.